Калітвінцев: завдання – мінімум – потрапити на чемпіонат світу

Схоже, ми вже починаємо сприймати як належне вихід наших збірних до фінальних раундів світових і європейських першостей. Минулого тижня приємний сюрприз піднесли наші юнаки, які виграли відбірний турнір і завоювали право участі у фінальній частині чемпіонату Європи серед 17-річних. Нагадаємо, що 12 років тому, наша збірна ( U-17) першою зробила прорив до фінального раунду першості континенту. Тоді, під керівництвом тренера Киянченка, наші юнаки виграли «бронзу» континентального чемпіонату! І ось вдруге, наші 17-річні спробують свої сили на такому рівні.

Другого квітня гостем інформаційно-аналітичної програми «Спортклуб» був тренер юнацької збірної України – Юрій Калітівнцев. Для тих, хто не мав змоги подивитися цю програму, пропонуємо ефірну  «роздруківку» розмови з Калітвінцевим.

Ведучий: Ще перед відльотом на відбірний турнір до Італії Ви наголошували, що повернетесь з путівкою у кишені. Не кожний тренер, перед початком турніру наважується на такі гучні заяви.
Калітвінцев: Я знав рівень наших суперників. Повірте, вони мало в чому поступалися нам. Але при цьому, я ще й чудово знав потенціал своїх хлопів. У заключному матчі проти Італії нас влаштовувала навіть нічия. Але я зміг переконати підопічних у тому, що грати слід виключно на  перемогу. Радію, що у нас все вийшло так, як планували.

Ведучий: Які особливості формування юнацької збірної? Адже доводиться обирати серед хлопців, які ще навчаються у школі і не грають на  професіональному рівні .
Калітвінцев: Кілька років тому, Федерація футболу України зробила дуже розумний хід: створила 4 регіональних центри, за які відповідає конкретний тренер. Тож я виїздив до кожного центру, багато спілкувався з місцевими тренерами, переглядав матчі . Так  і формувався список кандидатів до збірної. Складність була у тому, що у 17-річних футболістів вкрай хитка психологія. Сьогодні він зіграв блискуче, а завтра через якісь проблеми, приміром з однокласницею, він взагалі не хоче виходити на матч. Тож, важливо було підібрати психологічно стійких хлопців. Вже 2 –ий рік я працюю з ними і переконуюсь, що вибір я зробив правильний.

Ведучий: Пригадую, кілька років тому, Ви вже тренували юнацьку збірну України. Коли передали її Михайличенку, то не горіли бажанням знову працювати з юнаками.
Калітвінцев: Справді, я тоді шукав варіанти роботи з професіональним клубом. Але керманичі нашої Федерації футболу знайшли аргументи, аби перконати мене знову створити збірну 17-річних. Мовляв, ти почни, а там побачимо. У підсумку так почав, що і закінчувати  бажання немає. Але підозрюю, що у серпні  доведеться поставити крапку у роботі з цією збірною. Адже у серпні чемпіонат світу (U-17)  і ми плануємо там виступити. Лише після цього зосереджусь на роботі з дублем київського «Динамо».

Ведучий: Хто вам сьогодні допомагає у юнацькій збірній?
Калітвінцев:  Мій перший асистент – Юрій Мороз, який пройшов школу київського «Динамо» і з яким ми працюємо разом вже 5-ий рік. Нещодавно до нас приєднався Олександр Головко, якого представляти не треба. Мені імпонує, що Олександр не соромиться  вчитися на ходу. Постійно щось запитує і має великикй авторитет серед хлопців. З воротарями починав працювати Володимир Циткін, але нещодавно він пішов на «підвищення» до «Чорноморця». Довелося залучити до роботи з воротарями Валерія Паламарчука – доволі амбітного і професіонального тренера.

Дзвінок глядача у студію: Блохін якось сказав, що з тривогою дивиться у майбутнє національної збірної. Мовляв, немає гідної заміни ветеранам збірної. Ви теж так вважаєте?
Калітвінцев: Пригадуєте, ще за радянських часів у нас існувала проблема переходу футболіста з юнацького у дорослий футбол. Хтось вважає, що вже всього досяг у футболі, потрапивши до юнацької збірної. Хтось  ламається психологічно коли не бачить перспектив на дорослому рівні. Причин достатньо і вони будуть існувати завжди. На мій погляд, вкрай важливим є педагогічний хист саме клубного тренера, де грає юнак. А Блохіну раджу трохи зачекати, адже ми – тренери юнацьких і молодіжної збірних зробимо все, аби кожного року у національній збірній з`являлися наші вихованці!

Ведучий: Пропоную згадати події 95-го року, коли наша збірна 17-річних виграла «бронзу» європейської першості. Згодом, з того «бронзового» складу у національній збірній грали лише двоє – воротар Перхун і півзахисник Зубов. Решта не стали, бодай, ключовими гравцями команд у вищій лізі. Хіба що Ящук, деякий час, на належному рівні виступав у бельгійському «Андерлехті».
Калітвінцев: Згадайте ті  часи, коли в середині 90-их років Україні взагалі було не до футболу. Суцільні страйки, малі зарплати, люди на футбол практично не ходили, туманні перспективи у всьому. Мені здається, що у більшості юнаків тієї збірної футбол відійшов на  другий план. Мені важко давати оцінку. Необхідно  конкретно говорити по кожному гравцю, аби розібратися у причинах того, чому  вони зупинилися у професіональному рості.

Дзвінок глядача у студію: Юрію, а яку мінімальну мету ви ставитиме на чемпіонаті Європи?
Калітвінцев: Завдання-мінімум- потрапити до числа 5-ти кращих, що дасть право участі у світовій першості. Завдання-максимум- виграти медалі європершості.

Ведучий: Років через 3-4 ці хлопці вже повинні грати у професіональних командах. Історія свідчить, що, приміром, деякі представники «Шахтаря» і «Динамо» можуть залишатися в других командах у віці  за 20 років. Вони будуть на хороших контрктах у «Шахатрі» і «Динамо», навіть граючи за дубль чи другу команду. При цьому   отримуватимуть не одну тисячу гривень і це їх цілком буде влаштовувати, аніж їхати, приміром, у Запоріжжя чи Харків виборювати місце  в основному складі.
Калітвінцев: Ні в якому разі не варто сидіти у тих же «Динамо-2» чи «Шахтар-2» до 23-ти років! Так, поруч Дем`яненко чи Луческу і є надія «засвітитися» перед ними. Але так можне тривати роками. Я б порадив зробити крок назустріч своїй мрії, якщо вона, звичайно, є. Якщо не бачиш перспектив у основі свого клубу і тобі вже 21-22 роки, варто ризикнути і піти до іншого клубу. Їдьте, грайте навіть у складі аутсайдерів і доводьте, що  варті більшого! Тільки через ігри можна довести чого ти вартий.