Kanpora для всіх

Президент футбольного клубу «Реал Сосьєдад» Мігель Фуентес або невиправний оптиміст, або збоченець. «У нас немає плану Б, — проголосив він кілька днів тому. — Ми всі думаємо, що й у наступному сезоні «Реал» буде командою першого дивізіону». По-перше, так думають не всі. І ті, хто думає інакше, давно вимагають відставки Фуентеса. По-друге, робити такі заяви, коли до рятівного сімнадцятого місця дванадцять очок, щонайменше ризиковано. Фуентес немов знущається з вболівальників команди, які вже й без того достатньо намучилися.

Після другого місця у сезоні 2002/03 «Реал Сосьєдад» займався більш звичними справами. Боровся за виживання. Минулого року успіх у цій боротьбі принесло призначення Хосе Марі Бакеро. Принаймні так здавалося. У перших п’яти матчах Бакеро «Реал» програв лише раз і з вісімнадцятого місця стрибнув на дванадцяте. Неймовірний успіх. Тільки от чи не головною причиною цього успіху була натхненна гра Марка Гонсалеса, який, за його словами, «намагався довести тим, хто відмовив мені у дозволі на роботу в Англії, що я вмію грати». Гонсалес забивав сам і асистував партнерам. Гонсалес, і це було відомо, після завершення сезону мав залишити Сан-Себастьян. До того ж до «Вільярреала» перейшов Ніхат, один із героїв «майже чемпіонського» сезону. Команді був потрібен новий лідер. До пошуків такого лідера Бакеро та Фуентес були не готові.

Мінер, який має право на помилку, — щаслива людина порівняно з президентом та тренером, які працюють у клубі з поміркованим бюджетом (37 млн. євро у 2006-му). Якщо вони припускаються помилок, то команді буде непереливки. Шанси на помилку зростають, якщо президент щойно відпрацював на чолі клубу перший сезон, а тренер має куций досвід роботи в еліті. Фуентес не зобов’язаний був залишати Бакеро лише з почуття вдячності. Він міг запросити досвідченішого фахівця. Але вже не вперше президент «Реала» довірився новачку. У попередньому сезоні Бакеро був третім тренером команди. До нього успішно «завалювали» сан-себастьянців Аморрорту та Арконада. Фуентесу не обов’язково було повторювати помилки колеги Ламікіса, який досить дивно вирішував тренерське питання у Більбао. Приклад «Атлетика» міг би стати застереженням. Фуентес вирішив набити власні ґулі.

Зірковим придбанням РС проголосили Дієго Ріваса. Як міг компенсувати відсутність Гонсалеса та Ніхата хавбек, який за два сезони в Прімері  з «Хетафе» не забив жодного м’яча і віддав лише одну результативну передачу? Вочевидь, великі сподівання покладали на  флангових гравців Хабі Прієто та Ґарі Уранґу. А Рівас просто мав зміцнити центр поля. Якби воно дійсно було так просто. Рівас грає значно гірше, аніж у «Хетафе». Через слабкість центральної зони гра «Реала» виглядає крихкою. Навіть тоді, коли належним чином працюють фланги, цим «крилам» нічого піднімати. Флангові гравці немов існують окремішньо і виконують тільки їм зрозумілу та відому установку. І якщо змінити це не в змозі Мігель Анхель Лотіна, то шансів на порятунок дійсно обмаль.

У вболівальників претензій до тренера немає. Банери зі словом «kanpora» (відставка) адресовані Фуентесу. Фани розуміють, що команду настільки невпорядковану, команду, у якій ледь не дві третини футболістів грають у цьому сезоні нижче свого рівня, врятувати було б важко будь-якому тренеру. Сподівалися на появу нових гравців взимку. Новачки прийшли. Нічого не змінилося. Тут вже можна закинути Лотіні, що і він «не вгадав». Та чи не замало часу було на те, щоб «вгадати»? Ще й умови, які міг взимку  запропонувати «Реал Сосьєдад», не з тих, від яких запаморочиться в голові у класного майстра.

А, може, їм просто не щастить? Буває ж таке, що немає в команди елементарного спортивного щастя. Коли і судді свистять «не так», і м’яч, хай йому грець, летить «не туди». Та й після перших п’яти турів, у кого було найбільше травмованих (дев’ять)? У «Реал Сосьєдада». Як тут нормально працювати тренеру, коли вилітають гравці ключові, а не якісь там резервісти? Але у тому й справа, що відповіді на це питання Бакеро, схоже, не знав. Була б у команди чітка система гри, ще можна було б сподіватися на подолання цієї першої кризи з мінімальними втратами. Бакеро такої системи запропонувати не зумів. Недаремно ще на початку сезону забили на сполох журналісти, які вперто повторювали, що за статистикою своїх виступів цей «Реал» — копія команди сезону 1961/62, коли сан-себастьянці востаннє вилетіли з Прімери.

У більшості матчів «Реал» діяв «від суперника», команда не спроможна була нав’язати свою гру, бо їй нічого було нав’язувати. Для складу не переобтяженого футболістами високого класу це серйозна проблема. За відсутності фундаменту у грі команди недоліки того чи іншого виконавця вилазять назовні і нічим їх не «прикриєш».

Можна міняти тренерів, але ж працюватиме новий наставник з тими самими гравцями, які з тижня в тиждень відправляють м’яч «не туди». Не сам же він зрештою «не туди» летить. І  не у відсутності «щастя» справа. РС забив 13 м’ячів у 24 матчах. Команда просто не вміє реалізовувати те, що створює. Створює всупереч своїм проблемам, лише для того, щоб нагадати про головну з них. Минулого сезону за відсотком реалізації «Реал» був п’ятим. Цього сезону ефективність атак команди впала… Нижче плінтуса?  Ні, не так.  Рівень плінтуса для форвардів РС  виглядає зараз захмарною висотою.

А Мігель Фуентес продовжує говорити про відсутність «плану Б». Хіба не розуміє президент клубу, що від того, де гратиме команда в наступному сезоні, залежить і те, хто її тренуватиме і хто у ній залишиться? Бо якщо вилетить РС і залишиться «Атлетик», у Більбао не посоромляться поскубти «братів по крові». Можливо, Фуентес ретельно приховує свої справжні думки і потай таки готується до вильоту? Добре, якщо це так. Тоді у «Реала» є надія пережити розставання з елітою майже безболісно, повернутися туди і довести, що у клубі є кому виправити наслідки тих серйозних прорахунків, що його до Сегунди загнали...

© Д. Джулай